 |
  |
 |
 |
 |
||||||
|
|||||||
 |
 |
||||||
 |
|
 |
|||||
|
|
|
|
На виконання Указу Президента України „Форпост слави і доблесті”. Круглий стіл до 65-річчя Корсунь-Шевченківської битви 1944 року Круглий стіл відбувся в розрізі виконання Указу Президента України від 10 грудня 2008 р. №1152 „Про відзначення 65-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 років”. Круглий стіл проходив за ініціативи та організаційної підтримки Центру культури та виховання Черкаського державного технологічного університету, первинного осередку Черкаської обласної організації Національної спілки краєзнавців України в ЧДТУ, Черкаською обласною організацією ветеранів, Черкаського національного університету. 
Вступним словом відкрив круглий стіл ректор Черкаського державного технологічного університету, доктор технічних наук, професор, академік Міжнародної академії комп’ютерних наук і систем, академік Української академії наук, академік Академії зв’язку України, заслужений працівник народної освіти України, голова Ради ректорів Черкаської області Лега Юрій Григорович. Ректор ЧДТУ Юрій Григорович Лега у своєму виступі, зокрема, зазначив: „Не знайдеться жодного нашого співвітчизника, який би не знав про Корсунь-Шевченківську битву з німецько-фашистськими загарбниками, яка закінчилася повним розгромом ворога 17 лютого 1944 року. За своєю історичною значимістю, воєнним мистецтвом та героїзмом українців, які разом з представниками багатонаціонального радянського народу громили ненависних окупантів, вона стоїть поряд з Сталінградською битвою і увійшла в історію, як Сталінград на Дніпрі”. Ведучий круглого столу – Лазуренко Валентин Миколайович – кандидат історичних наук, доцент, помічник ректора з гуманітарної освіти та виховання Черкаського державного технологічного університету, заступник голови Черкаської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, лауреат Черкаської обласної краєзнавчої премії імені Михайла Максимовича. Доцент В.М.Лазуренко у своїй доповіді, зокрема, зазначив: „Шевченків край волею долі став ареною жорстоких боїв, як на початку війни, так і в період визволення від гітлерівців. Саме ціною свого життя, гіркотою оточення, стражданнями полону воїни 12-ї і 6-ї армій Південно-Західного фронту зірвали в липні–серпні 1941 р. плани гітлерівців, які прагнули навальним наступом оволодіти Києвом. А взимку 1944 р. саме на землі Тараса Шевченка була здійснена одна з блискучих операцій Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. — оточення і знищення великого угруповання німецько-фашистських військ — Корсунь-Шевченківська битва. Зимові успіхи 1943 р. та на початку 1944 р. давали змогу радянським військам на Правобережній Україні посилити наступальні дії, вибити гітлерівців з укріплених позицій, визволити нові території. 3-й і 4-й Українські фронти готувалися до наступу на нікопольсько-криворізькому напрямку. Проаналізувавши становище, що склалося, Ставка поставила перед 1-м і 2-м Українськими фронтами завдання завдати з двох напрямків потужних ударів під основу Корсунь-Шевченківського виступу і з’єднатися в районі Шполи, оточити і знищити велике корсунь-шевченківське угруповання німецько-фашистських військ, що зосереджувалося в середній течії Дніпра і вклинювалося в розташування наших військ великим виступом. На корсунь-шевченківському виступі було зосереджено 9 піхотних дивізій, танкова дивізія СС “Вікінг”, окремий танковий батальйон і 6 дивізій штурмових гармат. Зазначені формування ворога налічували близько 80 тисяч солдатів і офіцерів, на їх озброєнні було 1640 гармат і мінометів, 140 танків і самохідних артилерійських установок. Лінія фронту в кінці січня 1944 р. проходила через Косяківку, Ольшаницю, Кагарлик, Канів на захід від Черкас, а на схід – від Сміли і Райгорода. Війська 1-го і 2-го Українських фронтів здійснили великі перегрупування частин і з’єднань. Таємне перегрупування радянських військ, імітація головного удару на допоміжному напрямку, інші заходи багато в чому сприяли майбутньому успіхові операції. Багато неприємностей нашим військам завдала несприятлива погода, що зіпсувалася напередодні проведення операції. Радянське Верховне Головнокомандування надавало особливого значення успішному проведенню Корсунь-Шевченківської операції і ліквідації сильного угруповання фашистських військ у цьому районі. Підготовлена у стислі строки Корсунь-Шевченківська операція з дозволу Ставки Верховного Головнокомандування розпочалася раніше запланованого строку. 24 січня 1944 р. першими в наступ перейшли війська 2-го Українського фронту, яких підтримували частини і з’єднання 1-го Українського фронту. Наступу передувала артилерійська підготовка. Уже з перших годин бою стало очевидно, що напрямок головного удару командування визначило правильно. Наші війська могутньою лавиною змітали сильну оборону противника. Після напружених боїв за оволодіння опорними пунктами радянські війська в перший день операції прорвали позиції ворога на глибину 4-10 кілометрів і визволили населені пункти Телепине, Радиванівка, Оситняжка, Писарівка. 25 січня 1944 р. війська 2-го Українського фронту завдали головного удару північніше Кіровограда суміжними флангами 4-ї гвардійської і 53-ї армії, силами 14 стрілецьких дивізій при підтримці авіації фронту. Після прориву ворожої оборони на 19-кілометровій ділянці в районі Вербівки, Василівки зазначеним арміям було поставлено завдання розвивати наступ на Шполу і Звенигородку. Два допоміжні удари мали завдати війська 5-ї гвардійської армії генерала О.С. Жадова і 7-ї гвардійської армії генерала М.С. Шумилова в районі західніше і південно-західніше Кіровограда, а війська 52-ї армії генерала К.А. Коротєєва – в напрямку сіл Мале Старосілля та Городище. Вранці 26 січня 1944 р. танкові корпуси армії продовжували наступ у напрямку Шполи. Величезну допомогу наземним військам надавала авіація 1-го штурмового авіаційного корпусу під командуванням генерала В.Г. Рязанова та винищувального авіаційного корпусу генерала А.В. Утіна. Командуючий 1-м Українським фронтом М.Ф. Ватутін зміцнив війська в районі Звенигородки сильним передовим загоном під командуванням генерала М.І. Савельєва. 28 січня 1944 р. 20-й гвардійський танковий корпус генерала І.Г. Лазарєва стрімким проривом двох бригад увірвався в Звенигородку. У цьому місті замкнулося зовнішнє кільце танкових військ двох Українських фронтів, що було початком оточення всього корсунь-шевченківського угруповання противника. Німецько-фашистське командування, побоюючись повторення сталінградського оточення, наказало своїм військам завдати сильних контрударів на зовнішньому фронті оточення. 4-5 лютого 1944 р. гітлерівці зробили ще одну спробу прорвати оточення ударами в напрямку Шполи з півночі і з півдня. Радянські воїни мужньо відбивали їх шалений натиск. Гітлерівське командування спробувало організувати з повітря постачання боєприпасами, пальним, продовольством своїх оточених частин. Наша авіація і зенітна артилерія майже повністю зірвали й ці спроби ворога. Сталеве кільце радянських військ поступово звужувалося, хоч умови для наступу були несприятливі. У зв’язку з масованими атаками ворожих танкових частин наші танкові армії перейшли до оборони, почали широко застосовувати мінні поля та інші засоби загородження. Прагнучи уникнути зайвого кровопролиття, радянське командування 8 лютого 1944 р. пред’явило оточеним німецьким військам ультиматум – скласти зброю. Проте гітлерівці відхилили цю гуманну пропозицію. Командуючий оточеним німецьким угрупованням генерал Штемерман розраховував на допомогу танкової армії під командуванням генерала Хубе. Для цього німецько-фашистське командування зняло з інших ділянок фронту великі сили для врятування оточеного угруповання. Якщо 27 січня 1944 р. проти наших військ зовнішнього оточення діяли три танкові і три піхотні дивізії, то на 11 лютого 1944 р. – уже 8 танкових і 6 піхотних дивізій противника, проте завдяки героїчній стійкості радянських воїнів всі атаки були відбиті. Танкове угруповання Хубе змушене було припинити наступальні дії. Після категоричної відмови фашистського командування прийняти ще один наш ультиматум війська 1-го і 2-го Українських фронтів розпочали на внутрішньому фронті активні бойові дії по роздрібненню і знищенню оточених армій. Фашистські війська почали безладно відступати у напрямку Корсуня-Шевченківського. Наші частини продовжували завдавати по них безперервних ударів. У ворожих частинах почалася паніка. Фашистське командування, незважаючи на величезні втрати, продовжувало примушувати свої війська будь-що вийти з оточення. Ціною відчайдушних зусиль і значних втрат їм вдалося в окремих місцях прорвати нашу оборону і пробитися у район Лисянки, а оточеним військам підійти до села Шендерівки. Відстань між оточеними дивізіями і фашистськими військами зовнішнього фронту скоротилась до 1012 кілометрів. Це були найкритичніші моменти Корсунь-Шевченківської битви. Уранці 11 лютого гітлерівці сконцентрували 250 танків і велику кількість піхоти й розпочали наступ у напрямку розташування нашої 6-ї танкової армії. Для затримання дальшого просування ворожих військ у район прориву було терміново кинуто частини 5-ї гвардійської танкової армії і 5-й кавалерійський корпус 2-го Українського фронту. У впертих боях відзначилися представники всіх родів військ з усіх частин і з’єднань. У ході операції було вбито і поранено 55 тисяч гітлерівців, понад 18 тисяч взято в полон. Рятуючи свою шкуру, фашистські генерали встелили шлях втечі тілами тисяч німецьких солдатів і офіцерів. У ході жорстоких боїв з 5 по 18 лютого 1944 р. в районі Корсуня-Шевченківського радянські війська знищили 430 ворожих літаків, 155 танків, 376 гармат, 900 кулеметів, багато іншого майна і боєприпасів. 18 лютого 1944 р. Москва салютувала військам 1-го і 2-го Українських фронтів за успішне проведення Корсунь-Шевченківської операції. Наказом Верховного Головнокомандувача від 18 лютого 1944 р. 23 з’єднанням і частинам Червоної Армії було присвоєно найменування „Корсунських”. За видатні бойові подвиги 86 бійців і командирів удостоєно звання Героя Радянського Союзу, кілька тисяч воїнів нагороджені орденами і медалями. У наказі Верховного Головнокомандуючого зазначалося, що “радянські війська влаштували німцям новий Сталінград на правобережжі Дніпра”. Корсунь-Шевченківська битва увійшла в історію Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. як видатна військова операція Радянської Армії. Вона мала великий вплив на розгортання успішних бойових дій на інших ділянках фронту. На круглому столі виступили: Веретільник Володимир Михайлович – голова Черкаської обласної організації ветеранів; учасник Корсунь-Шевченківської битви 1944 року Шилкін Микола Григорович; кандидат історичних наук, головний редактор книги „Корсунь-Шевченківська битва 1944 року” Суховершко Григорій Володимирович; директор навчально-наукового Інституту історії і філософії Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, голова Черкаської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, кандидат історичних наук, професор Мельниченко Василь Миколайович; відомий професійний історик України Морозов Анатолій Георгійович – доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри новітньої історії ЧНУ, автор багатьох наукових публікацій по тематиці Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років; Бушин Микола Іванович – доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України ЧДТУ, автор серії книг „Велика Вітчизняна війна 1941 – 1945 рр. та Черкащина”; голова благодійної організації «Зелена Брама» Фартушний Анатолій Іванович; Кунченко-Харченко Валентина Іванівна – доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри суспільних дисциплін і права Черкаського державного технологічного університету; Горб-Дубова Тамара Петрівна – автор книги „Україна не стала на коліна” (2007 р.), учасник Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр., дочка відомого керівника партизанського загону, що діяв на Черкащині в роки війни П.А. Дубового; Красовський Петро Семенович – учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр., полковник у відставці, заступник голови Черкаської міської організації ветеранів; Буравченко Руслан Всеволодович – кандидат історичних наук, доцент кафедри суспільних дисциплін і права Черкаського державного технологічного університету; Куриленко Володимир Віталійович – аспірант кафедри суспільних дисциплін і права Черкаського державного технологічного університету, правнук учасника Корсунь-Шевченківської битви 1944 року. Завершуючи круглий стіл його ведучий доцент В.М.Лазуренко зазначив: „Скільки б часу не минуло від тієї пам’ятної події лютого 1944 року, ніколи не згасне слава воїнів, які в героїчному протистоянні врятували людство від коричневої чуми фашизму. Нехай притаманні українцям працелюбність і любов до рідної землі будуть запорукою розбудови сильної, заможної, демократичної держави. Хай мир, добробут і суспільна злагода стануть найкращим пам’ятником солдатам Перемоги”. У роботі круглого столу взяли участь, з метою подальшого висвітлення в ЗМІ, журналісти Черкаської обласної державної телерадіокомпанії „Рось”.
|
|
   |
 |
|
 |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|  | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
|
|
|
|
|
|
 |
|
 |
|
|
|
Черкаський державний технологiчний унiверситет |
|
|